Пошук

Блаженніший Святослав очолив Архієрейську Божественну Літургію у Василіянському храмі Пресвятої Трійці

Блаженніший Святослав очолив Архієрейську Божественну Літургію  у Василіянському храмі Пресвятої Трійці

У неділю, 12 листопада 2017 р., у Василіянському храмі Пресвятої Тройці, була відслужена Архієрейська Божественна Літургія, яку очолив Блаженніший Святослав, з яким співслужили: Архієпископ Вільнюсу Гінтарас Лінас Грушас (лит. Gintaras Linas Grušas), Кардинал Аудріс Юозас Бачкіс (лит. Audrys Juozas Bačkis), Екзарх Харківський Кир Василій Тучапець ЧСВВ, Архимандрит о. Сергій Гаєк, Апостольський візитатор для греко-католиків Білорусі, Протоархимандрит Василіянського Чину Св. Йосафата о. Ґенезій Віомар ЧСВВ, Протоігумени: о. Йоан Школик ЧСВВ, о. Миколай Козіцький ЧСВВ, о. Андрій Белеканич ЧСВВ та численні ієромонахи-василіяни й інші священики.

У своїй проповіді, на основі євангельського читання неділі, Блаженніший Святослав пояснив важливість Вільнюського монастиря для Української Греко-Католицької Церкви та духовний зміст і значення трьох ювілеїв, які цього року вона святкує: 400 років від оновлення древнього монашества Київської Церкви у Василіянському Чині, 380-ті роковини блаженної кончини Київського митрополита Йосифа Велямина Рутського та 150-ті роковини від проголошення святим священномученика Йосафата, – адже всі три згадані події пов’язані з цим місцем: василіянським монастирем, який в наш час носить ім’я святого Йосафата, і храмом Пресвятої Тройці у Вільнюсі.

Свою гомілію, яку синхронно перекладав на литовську мову п. Василь Капкан, Блаженніший Святослав розпочав зі слів Ісуса Христа із євангельського читання неділі: «Вернись до свого дому і розкажи, що Господь зробив тобі! ». Далі він звернувся із словами привітання до єпископів, настоятелів та ієромонахів Василіянського Чину, ченців та черниць, а також паломників, які чисельно прибули, щоб святкувати пам’ять святого Йосафата в цьому старовинному храмі УГКЦ. Слова вітання Блаженніший Святослав звернув і до представників органів державної влади Литви різних рівнів, до української громади Литви, до Надзвичайного і Повноважного посла України в Литві з дружиною, дипломатичних представників різних країн в Литовській Республіці, особливо згадавши посла Польщі в Литві.

Вітаючи паломників із різних країн: України, Білорусії, Естонії, Латвії, Польщі, – «дітей… одної і тої самої Церкви, Церкви яка вертається до Вільнюса як до свого рідного дому», – Глава УГКЦ сказав: «Ми відчуваємо, що зараз, в цю хвилину, ми переживаємо якусь особливу зустріч. Але зустріч не тільки між нами, людьми, які приїхали з різних околиць в одне і те саме місце. Але ми переживаємо зараз особливу зустріч з живим Богом, який особисто зараз є присутній поміж нас. Але що дасть нам ця зустріч? Що може змінитися в нашому житті після пережитого моменту? Що буде далі з кожним з нас, який вернеться додому і має щось розказати, що Господь зробив йому сьогодні? На це відповідь дає нам Боже слово…».

Відкликаючись до розповіді про зустріч Ісуса з чоловіком, опанованим злим духом, яку описує євангелист Лука, Глава УГКЦ звернув увагу на цілковиту протилежність між Ісусом, цілком вільною людиною, і тим чоловіком, який був опанованим злим духом. Але Господь Бог передусім виявляє себе як Бог-Визволитель, який дає справжню свободу. «Там де Святий Дух – там є істинна свобода! » – наголосив Блаженніший Святослав. – Наслідком цієї зустрічі є повернення гідності, адже колишній біснуватий буде тепер носієм Доброї новини, того, що Бог вчинив йому особисто!

Людину Бог створив подібною до себе, вона створена богоподібною і справжню свободу осягає тільки тоді, коли уподібнюється і зближається до Бога, – наголосив архиєрей.

 «У християнському духовному досвіді монастир, – вів далі Предстоятель УГКЦ, – це є місце, де людина уподібнюється до Бога, тому-то тих монахів, які осягнули досконалості у своєму житті ми називаємо преподобними отцями і матерями. Монастир є простором свободи, свободи дітей Божих, і джерелом свободи для того народу і для тої Церкви, до якого Господь Бог посилає цих монахів і монахинь. Тому-то коли вороги намагали поневолити той чи інший народ – в першу чергу вони намагалися в нього вбити джерело його свободи і гідності, закривали духовні святині, забирали в людей можливість повноцінного, свобідного, вільного спілкування з Богом, і тоді людина поверталася в рабство і починала жити в гробах».

 «Ми сьогодні приїхали з усіх сторін для того, щоби в цій старовинній обителі звільнитися з наших кайданів, доторкнутися до джерела святості, яке тут променювало упродовж століть, стати гідними, стати вільними і не дозволити нікому і нічому сьогодні нас поневолювати», – наголосив Блаженніший Святослав.

Нагадавши, що цього року Українська Греко-Католицька Церква святкує три славних ювілеї: 400 років оновлення монашества Греко-Католицької Церкви у Василіянському Чині, 380-ту річницю кончини Київського митрополита Йосифа Велямина Рутського, та 150-річчя від канонізації святого Йосафата, Блаженніший Святослав закликав усіх до подяки Богові і додав: «Всі три події пов’язані з цим місцем, із цим храмом і цією зустріччю. Бо ми знаємо, що відродження нашого монашества, монашества нашої Церкви, почалося тут, це є матірний монастир відродженого монашества у Василіянському Чині і ми дякуємо Господу Богу за дар того оновлення нашого подвижничества саме тут, у цьому святому місці». Також, – продовжив Глава УГКЦ, – великим відновником монашества був Йосиф Велямин Рутський, який жив у Вільнюсі, крім того, після смерті митрополита його тіло привезли з Волині та поховали у крипті цієї церкви. А святий Йосафат вступив до монастиря саме тут і його перша келія досі знаходиться над брамою цього монастиря!

 «Ми святкуємо ці події не для того, щоб згадати щось, що сталося тільки в минулому, – сказав архиєрей. – Бо те, що сталося тоді з ними, може статися зараз з нами. Ми хочемо тут, у тому храмі Пресвятої Трійці зустрітися з живим Богом, єдиним, у Тройці Святій єдиній, ми тут хочемо торкнутися джерела, з якого черпали Йосиф Велямин Рутський і святий священномученик Йосафат…».

Глава УГКЦ закликав просити Господа, щоб Він утвердив і повернув свободу мешканцям усіх країн Європи, бо тільки в Бозі можливо залишатися вільними і додав: «Сьогодні Україна тут просить Господа Бога благодаті Духа Святого для перемоги над злом, яке сьогодні напосідається на Україну. Незвичайно сьогодні, як в тому Євангелії, звучать два слова: «легіони» та «свині». Тому що в той край, де прийшов Ісус Христос, в тому краї пануючою силою був римський легіон, символом, емблемою якого була свиня. Ми знаємо, які «легіони» сьогодні наступають в Україну, а їхню символіку виявляють їхні діла. Але Христос, визволяючи нас від злого, показує величезну його руйнівну силу, але Його визволення є причиною, запорукою перемоги…».

 «Я хочу просити в Господа Бога, щоб кожний із нас після цієї Літургії вернув додому повний Духа Святого, був переможцем над злом у власному житті і щораз то більше зростав у гідності вільної людини. А найважливіше, ми повинні зрозуміти, що все те для нас є ділом Божим. І нехай цей Господь буде прославлений в історії нашої Церкви і нашого народу так, як ми сьогодні його прославляємо з нагоди тих трьох дат і трьох ювілеїв!.. Нехай Бог-Визволитель проявить себе в майбутній історії: України, Литви, Польщі, Білорусі і всієї Європи, – сказав Глава УГКЦ, звертаючись до учасників спільної молитви. – А ви розкажіть про те все іншим, тим людям, які не знають ще Бога, будьте носіями євангелія, євангелізаторами, які сповіщатимуть все те, що Бог створив нам. Амінь».

На завершення Святої Літургії Блаженніший Святослав подякував Кардиналові Аудрісу Юозасу Бачкісу та Архиєпископу Гінтарасу Лінасу Грушасу, а зокрема сказав: «Хочу сповнити ще одну місію від імені Церкви в Україні. Під час радянського комунізму між підпільною переслідуваною УГКЦ і Церквою у Литві існували тісні стосунки і особлива християнська солідарність. Наші підпільні єпископи і священики часто бували у Литві, а деякі і вчилися у єдиній тоді католицькій семінарії у цілому Радянському Союзі. Тут тоді друкувалися катехизми, молитовники та інша духовна література, яка потім підпільно везлася до України. А офіційні католицькі єпископи, які тоді перебували у Литві, відчували свою пастирську відповідальність за католиків в Україні. Від імені страждаючої, але і воскреслої Церкви в Україні дозвольте Вам подякувати, подякувати Католицькій Церкві у Литві за солідарність і підтримку Української Греко-Католицької Церкви в Україні. Україна пам’ятає і Україна дякує! ».

На пам’ять про ці святкування усім присутнім ієрархам, а також дипломатам, державним діячам, доброчинцям, науковцям та тим, хто доклав зусиль до організації та проведення цих ювілейних святкувань, було вручено пам’ятні монети і подячні грамоти.

Наприкінці слово мав Протоархимандрит Василіянського Чину о. Ґенезій Віомар, який прибув на ці святкування з Рима. Він подякував Блаженнішому Святославу в імені цілого Чину за його участь у святкуванні ювілею, за духовні, гарні, позитивні слова про Василіянський Чин, а також склав подяку Архиєпископові Гінтарасу, Архиєпископові-емеритові Аудрісу за їхню опіку та допомогу василіянській спільноті та українській громаді у Вільнюсі, о. Архимандриту Сергію Гаєку,  Апостольському візитаторові для греко-католиків Білорусі, де колись цей Чин діяв і плідно розвивався, священнослужителям та братам василіянам. Слова подяки з уст о. Протоархимандрита за гарну організацію святкування ювілею Василіянського Чину пролунали на адресу Посла України в Литовській Республіці та його дружини, дипломатів, державних діячів, а зокрема – Настоятеля Вільнюського монастиря святого Йосафата о. Вінкентія Пелиха, ЧСВВ, української громади у Вільнюсі, хору та всіх тих, які так чудово приготували і провели ці ювілейні святкування.

Потім слово для привітання мали наймолодші представники української громади Вільнюса та проф. Вітаутас Ландсбергіс, перший голова Сейму Литовської Республіки після відновлення її незалежності, який безпосередньо причетний до повернення храму Пресвятої Тройці і монастиря Василіянському Чинові.

За матеріалами: osbm.org.ua

Related posts